Підготовка обдарованих учнів до олімпіади з інформаційних технологій

Підвищення якості освіти є однією з актуальних проблем не тільки для України, але і для всього світового суспільства. Зокрема, у Національній доктрині розвитку освіти наголошується на переході освітньої системи на новий тип гуманістично-інноваційної освіти, на її конкурентну спроможність у європейському та світовому освітніх просторах, на формування покоління молоді, яке буде захищеним та мобільним на ринку праці,здатним зробити особистий духовно-світовий вибір, яке матиме необхідні знання, навички та компетентності для інтеграції в суспільство на різних рівнях і буде здатним навчатися протягом життя. Вирішення цієї проблеми пов’язано з модернізацією змісту освіти, оптимізацією способів та технологій організації освітнього процесу, переусвідомлення цілей і результатів освіти.

Залучення талановитих учнів до конкурсів, олімпіад, турнірів з інформатики потребує теоретичної, практичної, методичної, психологічної та педагогічної підготовки.

Результати конкурсів, олімпіад, турнірів з інформатики вказують на недостатнє володіння учнів загальноосвітньої школи знаннями з інформаційних технологій, а зацікавленість програмуванням із кожним роком зменшується.

На сьогоднішній день у великої кількості молоді не виявлено певних здібностей: такі учні дуже часто вивчають те, що їм нецікаво, що їм важко дається, тому багато часу витрачають безрезультативно.

Я постав собі завдання: виявляти талановитих учнів, здібних до програмування, і під час їхнього навчання у школі створювати педагогічні умови з метою отримання ними максимальної кількості знань, умінь, навичок та досягнення найвищих результатів.

Завжди з появою спортивного інтересу в учнів з’являється стимул довести іншим, що він кращий, а це спонукає до підвищення власного рівня знань, умінь і навичок.

У моєму розумінні, сучасний учень, а в майбутньому громадянин – це повноцінна, життєдіяльна, конкурентоспроможна особистість в інформаційному суспільстві.

Підготовка до олімпіади з інформатики сприяє розвитку:

· абстрактного мислення;

· логічного мислення;

· здібностей до розв’язування нестандартних задач;

· уміння сконцентруватися на виконанні завдання;

· уміння знаходити рішення в непередбачених ситуаціях;

· уміння розподіляти час на виконання завдань;

· уміння одночасно розв’язувати кілька задач;

· уміння аналізувати свої розв’язки, знаходити помилки, передбачати різноманітні ситуації для поставленої задачі.

Етапи роботи з талановитою молоддю, які використовуються у моїй педагогічній діяльності:

· відбір талановитих учнів;

· вибір напрямів діяльності для розвитку таланту;

· робота з розвитку таланту (багато направленість);

· створення спортивної атмосфери;

· проведення конкурсів, турнірів, олімпіад;

Форми методичної діяльності:

· індивідуальна форма навчання;

· робота в групах на уроках, робота у різнорівневих групах на факультативах, робота в парах;

· дистанційне навчання;

· мозковий штурм.

Результати роботи такі:

· знання мов(и) програмування;

· уміння писати програми;

· знання та вміння реалізовувати основні алгоритми оптимізації роботи програми;

· уміння розв’язувати нестандартні задачі з використанням стандартних алгоритмів;

· написання прикладних, навчальних, системних, мережевих програм;

· уміння працювати в колективі;

· формування особистості, конкурентоспроможної на сучасному інформаційному ринку;

· пошук інформації, самостійна робота.

Немає неталановитих дітей, є діти, в яких не виявлено талант. Завдання вчителя – виявити талант учня, спрямувати його в потрібне русло і розвивати.

Одним із важливих моментів є виявлення талановитих учнів, а не відбір учнів із розвиненим талантом. Досить часто трапляються талановиті учні, які через не цікавість на уроках не проявляють свій талант.

На уроках інформатики учнів потрібно зацікавити нестандартними задачами з цікавим змістом, на які, як правило, у вчителів не вистачає часу. Коли постійно розв’язувати нестандартні задачі, в учнів з’являється інтерес до них та способів їх розв’язування. Часто нестандартні задачі не потребують глибоких математичних знань і, як правило, їх розв’язання коротке. На етапі зацікавлення та відбору учнів необхідно розв’язувати задачі, де потрібне тільки логічне мислення. Дуже часто учні, що наділені від природи або з розвиненим із дитинства логічним мисленням, не привчені до регулярної праці, і в них досить великі прогалини у знаннях із багатьох предметів. А тому, коли через деякий час необхідно розв’язувати задачі з мінімумом математичних знань, вчитель стикається з проблемою, що учні, які розв’язують нестандартні задачі, не знають простих формул площі трикутника, відстані між точками, способів знаходження НДС. Через не цікавість на уроках математики чи фізики учні просто пропускають ці важливі речі. Спочатку можна просто показати формулу, пояснити, вивести. Потім необхідно пропонувати знаходити потрібні формули, доведення в підручниках, довідниках. Інколи варто рекомендувати учням звертатися до учителів математики, фізики і т.д., щоб ті пояснили деякі твердження, поняття, що виходять за межі програми. Це стимулює учня в майбутньому зацікавитися не лише інформатикою, а й іншими пов’язаними з нею предметами, і через деякий час у них покращуються знання з інших предметів.

На наступному етапі підготовки до олімпіади потрібно розв’язувати нестандартні задачі, які потребують застосування різних алгоритмів програмування: сортування, динамічного програмування, довгої арифметики, «жадібного « методу, задачі на графи, комбінаторики тощо. Цей етап є дуже об’ємним і триває інколи рік, два, а то і три. Це залежить від віку учня, його навичок програмування, типу сприйняття, уміння знаходити свої помилки в програмі тощо. Під час підготовки до олімпіади в учнів спочатку з’являється зацікавленість, а потім захоплення цією діяльністю, самоствердження, бажання глибокого засвоєння та використання предмета, збільшується ефективність підготовки та самопідготовки. Тому потрібно розробити ефективні педагогічні умови для підготовки учнів до змагальних випробувань із метою залучення більшої кількості школярів до конкурсів, турнірів, олімпіад.

Зокрема, змагання з інформатики мають певні особливості: учень повинен не лише розв’язати задачу, а спочатку побудувати її математичну модель, шляхом логічного та математичного умовиводів розробити алгоритм розв’язування задачі, реалізувати його певною мовою програмування (або за допомогою відповідної прикладної програми). Тому підготовка до олімпіад, конкурсів, турнірів з інформатики, крім умінь розв’язувати задачі, потребує знання математики, фізики, комбінаторики, теорії графів, сучасних умов програмування, практичних навичок роботи на комп’ютері та психологічної адаптації до нього.

В учнів, які постійно беруть участь у конкурсах, олімпіадах, турнірах, виробляється психологічна стійкість до стресових ситуацій, і вони більш упевнено поводяться під час випускної атестації та вступних іспитів, що позитивно впливає на результати.

Учитель, який готує учнів до змагань з інформатики, перестає бути просто «ретранслятором» знань, а є співтворцем сучасних, позбавлених повчальності й проповідництва, технологій навчання. Оскільки будь-які змагання створюють спортивну атмосферу, то вчитель, який готує учня до конкурсу чи олімпіади, виступає в ролі інтелектуального тренера.

Проте підготовка учнів до олімпіад, конкурсів, турнірів з інформатики не може обмежуватися вивченням предмета відповідного змагання (випробовування). Необхідно враховувати, що на результат впливає підготовка самого учня до можливої стресової ситуації, уміння сконцентруватися на завданні та його виконанні, розподіл часу на різні частини завдання, уміння конвергентно та дивергентно мислити, щоб знаходити нестандартні розв’язки задач. Така позиція вимагає особливо серйозних реформаційних кроків щодо створення педагогічних умов підготовки обдарованого школяра до участі в олімпіадах, конкурсах, турнірах з інформатики.

Атмосфера під час підготовки до олімпіади також має бути творчою. Учитель ставить задачу і дає можливість учням висловити свої думки щодо її розв’язання. Нерідко можна спостерігати ситуацію, коли скромний учень знає, як розв’язати задачу, але боїться висловити свою думку, бо має сумніви в її правильності, що стримує його розвиток. Маючи багато неправильних розв’язків, можна знайти часткові випадки в розв’язку задачі, прогалини в ідеї розв’язування. Нерідко в задачах потрібно шукати закономірності. У таких випадках необхідно поступово знаходити розв’язок задачі для мінімальних значень, потім дані поступово збільшувати, і через деякий час в отриманих послідовностях можна знайти якусь закономірність. Кожний новий розв’язок задачі – це окреме її дослідження, це нове відкриття для учня. Пізніше можна ознайомити учнів із різними методами розв’язування олімпіад них задач, методами програмування, і учні з гордістю будуть стверджувати, що вони цей спосіб придумали самі, це додасть їм впевненості.

Після розв’язання задачі необхідно робити детальний аналіз розв’язку та процесу розв’язування. Розв’язок потрібно проаналізувати на оптимальність (швидкість виконання, затрати пам’яті, простоту написання).

Учень повинен уміти вийти з ситуації у випадку, коли ін. не знає розв’язку задачі. Для успіху необхідно використовувати кожну можливість набати максимальну кількість балів. У таких випадках потрібно передбачити часткові випадки для мінімальних та критичних даних.

До олімпіади учнів необхідно готувати теоретично, практично та психологічно. Для того, щоб в учнів не було стресу, потрібно регулярно проводити шкільні олімпіади з вимогами районної та обласної олімпіад, із проведенням рейтингу. Учні звикають до цього, у них з’являється азарт, звичайно, є лідери і ті, хто знаходиться в кінці рейтингової таблиці. Після таких турів завжди необхідно проводити аналіз нерозв’язаних задач. Спочатку учні, які розв’язали задачі повністю чи частково, розказують свої методи розв’язання, потім варто розібрати розв’язки задач, які були неправильними. Наприкінці заняття показується найоптимальніший розв’язок, і для учнів, які неповністю розв’язали задачі або зовсім їх не розв’язали, задається домашнє завдання написати вже розібрані задачі. На наступному занятті обов’язково проводиться повторне тестування, паралельно ведеться ще одна рейтингова таблиця, в якій видно рівень розв’язаних учнями задач.

Інколи під час підготовки до олімпіади потрібно давати раніше розв’язані задачі для перевірки вміння реалізовувати вже відомі методи розв’язування задач, швидкості їх реалізації.

Для стимулу до перемоги учням необхідно мати суперника. Тому готувати до олімпіади потрібно не одного учня. Учень має рівнятися на сильнішого суперника, прагнути до перемоги.

Для прикладу можна цитувати інтерв’ю переможців всеукраїнських та міжнародних олімпіад, які можна знайти на сайтах. Використовуючи сайти, можна прискорити та оптимізувати роботу з підготовки до олімпіади, а саме:

· на сайтах є великий набір задач;

· розв’язки задач можна відправити на перевірку і за лічені секунди отримати результат;

· рівні умови перевірки (відкидається людський фактор), для всіх однакові правила;

· учні можуть перевіряти розв’язки на факультативах у школі і дома (при наявності мережі Інтернет);

· є реальні суперники з інших шкіл району, інших міст, інших держав.

На уроках, як правило, учні, що вивчають інформатику поглиблено (готуються до олімпіад із програмування, конкурсу користувача, пишуть наукову роботу на конкурс МАН, займаються веб-програмуванням тощо), краще сприймають матеріал, мають навички роботи з комп’ютером. Ці учні виконують основне завдання швидше ніж решта. Для них завжди є додаткові завдання, або замість основного вони отримують завдання поглибленого рівня, за які отримують додаткові бали, що стимулює учнів краще засвоювати програмовий матеріал.

Сьогодні є дуже важливим розбудити в дитині бажання вчитися, залучити учня до самого процесу пізнання. Тоді учень відчує необхідність не просто сприймати інформацію, а наполегливо оволодівати новими знаннями, приводити їх у струнку систему.

Аналіз сучасної педагогічної літератури свідчить, що урок є живою клітиною навчально-виховного процесу, все найголовніше для учнів відбувається на уроці. Тому я розглядаю урок як цілісну креативну систему, яка передбачає здійснення п’яти органічно пов’язаних видів навчання: фронтального, колективного, групового, індивідуального, індивідуально-групового.

Захоплення навчанням у шкільні роки має велике виховне значення, розвиває потребу в творчій діяльності, виховує працелюбність, відповідність за доручену справу.

Сьогодення вимагає від учителя навчити учнів використовувати комп’ютер як засіб навчання і здобуття знань, активізувати самостійну роботу на уроках.

Готуючись до уроку, знаходжу те головне, що дає можливість перетворити урок на пошук нового, що допомагає школярам пізнавати, відкривати, поглиблювати їх знання, перетворювати їх на переконання.

Головне на уроці – робота учня, забезпечення повного його навантаження доцільними діями. У цьому контексті велике значення має особистісно орієнтоване навчання: зосередження на потребах учня, співпраця, співтворчість між учнем та вчителем, перевага навчального діалогу, діагностична основа навчання, турбота про фізичне та емоційне благополуччя учнів.

Складаючи конспект уроку, обов’язково пам’ятаю про диференційований підхід, оскільки рівень підготовки учнів є різним: у більшості вже є навички користування комп’ютером, тому вони працюють самостійно, а інші – під керівництвом учителя. Можливість організації самостійної роботи обмежує обсяг роботи, передбаченої програмою на кожен урок. Але завжди можна створити проблемну ситуацію, що змушує учнів не тільки слухати, а й чути. Чим самостійніше учень наближається до істини, тим більше задоволення він отримує.